Чому ваші стосунки не працюють? Теорія прив’язності

В інтернеті є багато інформації про те, як побудувати здорові стосунки, що приноситимуть радість та душевне тепло обом партнерам. В основному це книги, курси та тренінги, орієнтовані на гендерні відмінності чоловіків та жінок.

Але існують й інші інфопродукти на цю тему: ті, що базуються на загальних психічних відмінностях людей, а не на їх статі чи гендері.

Один з них – теорія прив’язності (“attachment theory”). Вона допомагає зрозуміти, як працюють будь-які відносини. А точніше – як та чому вони НЕ працюють, залежно від дитячих травм їх участників.

Що говорить ця теорія:

🔥 Те, як ми спілкувались з батьками, будучи дітьми, напряму впливає на те, як ми поводимо себе у романтичних стосунках, будучи дорослими.

🔥 Існує 4 типа прив’язності у стосунках, вони відповідають різним моделям поведінки батьків у нашому дитинстві.

🔥 Знання свого типу прив’язності допоможе краще зрозуміти свої потреби у стосунках, а також змінити сталі патерни, що з року в рік заважають збудувати гармонійний союз.

НАДІЙНИЙ ТИП ПРИВ’ЯЗНОСТІ (SECURE)

Надійним типом прив’язності (або надійним стилем поведінки у стосунках) володіють щасливчики, в котрих немає проблем з проживанням взаємного кохання. Вони чітко знають свої кордони, але при цьому вміють грамотно пріоритезувати стосунки.

Добре почуваються на самоті, але не уникають кохання, коли для нього приходить час. В них немає потреби постійно тримати партнера на дистанції, або, навпаки, мучити себе безкінечними сумнівами про те, чи варто довіряти своєму партнерові.

Все тому, що в дитинстві потреби таких людей, включно з емоційними, задовольнялись батьками повністю. Ну або майже повністю, наскільки це об’єктивно було можливо.

Однак так пощастило на всім! Саме тому в цьому світі існують інші 3 типи людей. Ось тут і починається найцікавіше.

ТРИВОЖНИЙ ТИП ПРИВ’ЯЗНОСТІ (ANXIOUS)

Знаєте людей, що сходять з розуму, якщо їх партнер не відповідає на повідомлення протягом 20-ти хвилин? Не спішіть їх засуджувати: можливо, перед вами не приклад безпідставних ревнощів, а людина з тривожним типом прив’язності.

Чоловіки та жінки з таким стилем поведінки можуть зациклюватись на окремих словах партнера, вирваних з контексту, постійно маніакально вимагати підтвердження його або її кохання, ніби їм завжди її мало. На жаль, це часто відлякує іншого партнера та заважає побудувати здорові кордони у стосунках з ним.


В чому причина? Скоріше за все, мав місце наступний сценарій: батьки такої людини задовольняли її необхідні потреби у дитинстві, але не завжди. Давали обіцянки, які не збирались виконувати. Або так: раннє дитинство було щасливим, але потім у сім’ї сталось щось трагічне, що перевернуло все з ніг на голову.

Саме тому в дорослому віці тривожний тип буде додумати за партнера, постійно переживати, як він почувається стосовно їхніх стосунків та намагатись контролювати хід подій надто сильно.

Що робити? Головна порада для цього типу прив’язності та тривожних людей загалом – робити над собою зусилля та вчитись розрізняти свої страхи та реальність. Якщо ви щодня з острахом очікуєте зради, а її все немає, значить, це привід вийти зі своєї звичної схеми погляду на стосунки!

Постаратись визнати, що в реальності це не обов’язково повинно статись у ваших. Принаймні, точно не в кожних.

УНИКАЮЧИЙ ТИП ПРИВ’ЯЗНОСТІ (AVOIDANT)

Такі люди хоч і намагаються заводити стосунки, але в то й же час відчувають необхідність чинити супротив справжній близькості та своїм емоціям в них. Вони можуть поводитись відсторонено, ігнорувати потреби партнера, ставити на перше місце тільки свої інтереси.

Відверто виражати емоції, як правило, їм комфортніше за усе під час сексу. Не тому, що вони бездушні сухарі, а тому, що цей вид комунікації для “уникаючих” відчувається як найбільш безпечний для ментальної близькості.


Все це викликає образу та нерозуміння в іншого партнера, а значить – проблеми в стосунках.

В чому причина? Скоріше за все, в дитинстві їм довелось пережити покинутість (емоційну або буквальну) батьками. Вони були вимушені занадто рано навчитись розраховувати тільки на себе, а тепер надмірно очікують цього від інших. Навіть у близьких романтичних стосунках.

Насправді люди з цим стилем поведінки несвідомо бояться повторення зради, яку їм довелось пережити у дитинстві. Саме тому і тримають партнера на дистанції. А іноді навіть йдуть від нього, коли все йде добре – просто щоб не стати одного разу тим, кого можуть кинути.

Що робити? І навіщо? Уникаючі часто не бачать проблеми у своєму підході та навіть пишаються ним, вважаючи себе дуже самостійними та незалежними. Але справа в тому, що вміння відкриватись перед іншою людиною настільки ж важливе для сильної особистості, як і вміння бути самостійним.

Їм психологи рекомендують вчитись слухати свої емоції. Пробувати частіше помічати їх, обдумувати – як вони впливають на настрій, як відчуваються у тілі? Спочатку це може бути жахаюче, але з часом допоможе краще зрозуміти себе, свого партнера та зробити стосунки комфортнішими для обох.

ТРИВОЖНО-УНИКАЮЧИЙ ТИП (FEARFUL AVOIDANT)

Тривожно-уникаючий тип прив’язності – суміш тривожного та уникаючого типів, як можна здогадатись з назви. Як-то кажуть, why be messed up in one way when you can have it all 🙂

Якщо уникаючий тип зазвичай дистанціюється від свого партнера, то тривожно-уникаючий – не завжди. Спочатку він навпаки поводить себе з нею або з ним доволі тепло. Але рівно до того моменту, доки не втомлюється постійно рухати свої кордони, як це зазвичай робить тривожний тип.

Тож він надмірно рухає, рухає та знову рухає свої кордони, щоб догодити іншому партнеру, доки не вибухне та не вибудує їх настільки високо, що туди якийсь час не проб’ється вже ніхто. І так по колу.

При чому для другої сторони цей вибух може бути доволі неочікуваним, тому що відбувається, наприклад, не одразу після сварки, а через якийсь час. Коли здавалось, що все вже налагодилось.

В чому причина? Корінь проблеми в стосунках тривожно-уникаючих людей, як і в інших, знаходиться в їх дитинстві. Як мінімум один з батьків з великою вірогідністю був жорстким, нарцисичним або взагалі справжнім тираном.

В дітей з таких сімей немає навичок захищати свої кордони рівномірно та вчасно, але не можна сказати, що вони взагалі не знають, як це робити. Інакше вони б просто не вижили у тиранічній сім’ї. Тому захищаються, як вміють – хаотично та з запізненнями.

Що робити? Щоб не перетворити своє життя на нескінченну низку з накопичення образ та емоційних вибухів, тривожно-уникаючим людям рекомендують йти назустріч своїм страхам та розбирати їх.

Адже це – про страх бути покинутим, проживання котрого (як і інших негативних емоцій у стосунках) дається їм особливо важко. А ігнорування страхів і є першопричиною бажання догоджати іншому, шкодячи собі, а потім вивалювати на нього торнадо зі своїх непрожитих негативних емоцій за це.

ЯК РІЗНІ ТИПИ ОБИРАЮТЬ ОДНЕ ОДНОГО

Люди з надійним стилем поведінки можуть легко побудувати стосунки з будь-яким іншим. Вони достатньо стійкі та спокійні, щоб давати тривожному партнеру стільки уваги та любові, скільки буде потрібно, а уникаючому – дозволяти довго бути на самоті, не почуваючись при цьому покинуто без нього.

Тривожний та уникаючий типи часто обирають одне одного. Можливо, звучить нелогічно, але насправді на це є хороша причина. Уникаючий тип використовує потребу тривожного в ньому, щоб зайвий раз відчути себе незалежним. Насправді йому підсвідомо подобається, коли за ним “бігають”.

А тривожному, в свою чергу, подобається “переслідувати” партнера. Йому важливо отримувати увагу від близького, щоб не почуватись спустошено. Відсутність цієї уваги відчувається навіть гірше, ніж відчайдушні спроби її добитись.

Тривожно-уникаючій людині дуже складно побудувати будь-які стосунки, з партнером будь-якого типу. Ці люди схильні діяти за схемою “гаряче” – “холодно”, що дуже часто не тільки втомлює іншу сторону, але і призводить до токсичних стосунків.

Тому тривожно-уникаючі часто обирають таких же тривожно-уникаючих. Адже тільки вони й можуть витримувати такі емоційні гойдалки.

Сподобалась стаття?
Підпишіться на сторінки блогу у Facebook та Instagram!

Більше корисних джерел про теорію: “Почему мы строим отношения по одним и тем же схемам” (хороша стаття з посиланнями на дослідження), “Attachment theory – why your relationships don’t work” (відео, котре дуже допомогло структурувати інформацію до моєї статті), How Does The Attachment Theory Affect Your Childhood Life?. А ще What is an Anxious Attachment Style?, The Dismissive Avoidant’s Idea of a Healthy Relationship та інші відео з цього ютуб-каналу.