Худа й дурна: як я сміялась зі своєї товстої подруги

ілюстрації – 8.pixels.of.art спеціально для femline

Якось я постила в інстаграм-сторіз гарні слова про те, що людям варто залишити вагу одне одного в спокої. І робити менше нав’язливих, потенційно болючих ремарок в стилі “ти так схудла/потовстіла!”. Тоді я з цими словами на 100% погодилась, а потім раптово згадала, що так було не завжди.

Після болючих роздумів я написала пост про фетфобію, до якої вдавалась у підлітковому віці, а ще через півроку вирішила перетворити це на повноцінний матеріал.

***

Отож… В старших класах у мене була шкільна подруга, що мала дуже пишні форми. Їй подобалось самовираження через фото, різні образи (іноді – достатньо відверті), яскравий макіяж і таке інше. Мені це здавалось дуже комічним. Настільки, що я дозволяла собі якісь “стьобні” коментарі з цього приводу.

001_fatshaming_illustration_Blog_1600х1000_001

Пам’ятаю, їздила допомагати їй на якійсь фотосесії, а потім писала доволі дурні жартики в неї під фото з цих же фотосесій в соцмережах. Ті коментарі дуже подобались моєму тодішньому хлопцю: він завжди дуже завзято висміював великих дівчат. Сама я на той момент була стрункіша, ніж зазвичай, тому мене його критика ніби й оминала, але сіяла неабиякий страх набрати хоча б 1 “зайвий” кілограм.

001_fatshaming_illustration_1600х1000_002

І не те що б я намагалась перекласти на нього відповідальність за мої коментарі, але, чесно кажучи, його слова не тільки підігрівали негативне ставлення до власної зовнішності та страхи, пов’язані з цим. Вони також частково формували моє ставлення до тіл інших дівчат.

Не скажу, що цілеспрямовано травила подругу, підключаючи до цього інших, але таку думку про її зовнішність в нашому оточенні я мала не одна. Зараз же, навіть за ті нехай і нечасті зауваження щодо її ваги мені нереально соромно.

001_fatshaming_illustration_1600х1000_003

Хоча це мені зараз здається, що вони були нечастими, а можливо для неї це відчувалось як щоденні насмішки? І це ж треба було додуматись: не раз зустрічаючи осуд своєї зовнішності, підтримувати чиїсь випади по відношенню до більшої від мене дівчини!

Що було в моїй в голові на той момент? Зараз, озираючись назад, розумію – це були мої власні комплекси. Котрі вдавалось заглушити тільки тим, що є хтось, хто не “вписується” в суспільно-прийнятні норми краси більше за мене. Мабуть, хотілось, щоб за особливостями зовнішності іншої дівчини ніхто не помітив моїх власних. Іронія в тому, що тоді ці погляди я раціоналізувала; здавалась собі через це дуже розумною та послідовною. А насправді це було дуже тупо.

001_fatshaming_illustration_1600х1000_004

Сьогодні одна лише думка про те, що я могла когось дискримінувати, ще й за те, за що не раз дісталося мені самій, змушує почуватись дуже некомфортно. Але я впевнена, що визнавати свої помилки, а не закривати на них очі – єдиний спосіб по-справжньому змінювати себе і, може, зовсім трішки – світ навколо.

001_fatshaming_illustration_1600х1000_005


facebookinstagramtwitter

Підтримати блог