13 reasons why. А ви знущались з кого-небудь у школі?

Дисклеймер: якщо ви страждаєте від суїцидальних думок, панічних атак, депресивних станів або інших проявів певних ментальних розладів, перегляд цього серіалу або читання статті про нього може вам зашкодити. Я не знайшла жодної лінії психологічної допомоги, яку стовідсотково могла б тут рекомендувати, тож якщо відчуваєте, що вам погано – будь ласка, поговоріть з  кимось, кому довіряєте або перегляньте посилання наприкінці тексту. 

Чи знущались ви над ким-небудь у школі? Або, можливо, знущались з вас? Насправді, окрім цих двох головних персонажів – кривдника та його жертви – заплутане мереживо шкільного булінгу зіткане також з багатьох інших персонажів та їхніх вчинків. 

Це і дії тих однокласників, які підключаються до вже розпочатих кимось іншим цькувань однієї людини, і незнання батьків про існування такої ситуації або свідоме небажання на неї впливати, і байдужість до проблеми (або нестача ресурсів на її вирішення) вчителів та шкільних психологів.

Всі ці ролі досить детально, хоч і не зовсім безпечно для глядачів, розкриті у серіалі «13 причин чому» від Netflix за мотивами однойменної книги. Це історія амбітної та комунікабельної старшокласниці на ім’я Ханна Бейкер, яка після року в новій школі вбиває себе.

Серії торкаються також тем сексизму, слатшеймінгу, кібербулінгу, сексуальної об’єктивації дівчат та зґвалтувань. Але про все по порядку.

Гендерний аспект

Бути підлітком, навчаючись у не найспокійнішій, хоча і доволі престижній школі міста – навряд та роль, якій можна позаздрити. А бути підлітком жіночої статі у світі, повному агресивних установок про те, якими мають бути “справжні” чоловіки та жінки – подвійне “везіння”, яке головна героїня серіалу відчула на собі.

Справа в тому, що гендерний аспект додає й без того потенційно ворожій обстановці в школі (стандартні конфлікти однолітків через різний фінансовий бекґраунд, різну успішність та різні захоплення) ще більше приводів для непорозумінь. Тому що до безкінечної кількості упереджень, якими живляться шкідливі стереотипи, додається засилля сексуальної об’єктивації жінок в медіа, суспільне засудження жіночої сексуальності і в той же час відсутність здорової сексуальної просвіти молоді. Особливо щодо насильства.

От існують собі в ретроспективі шкільного життя такі класичні ярлики, як “ботан”, “мажор”, “задрот” і такі інші. Дівчата ж отримують на додачу ще два – “шльондра” і “ханжа”. Третього не дано, замість бонусу –  безкоштовний та легкий до засвоєння у будь-якому віці механізм розподілу за цими критеріями. Поділ на ідейно-ворожі групи залежно від віку на момент початку статевого життя або кількості сексуальних партнерів – гарантовано.

MV5BNjkwMDE2MTU1Ml5BMl5BanBnXkFtZTgwNTAzNTQwMjI@._V1_SX1500_CR0,0,1500,999_AL_

Внаслідок цього підлітки обох статей мають купу комплексів щодо власного тіла та формують таке ж нездорове ставлення до чужого. Під впливом медіа та поп-культури, що досі об’єктивують жінок та позиціонують жорстокість як обов’язкову ознаку справжньої чоловічості, хлопці отримують суспільне заохочення не тільки формувати нереальні вимоги до зовнішності майбутніх партнерок, а й ставати схильними до порушення їхніх кордонів.

Звісно, самим їм ці нездорові тенденції теж шкодять. І в житті, і в серіалі ми можемо спостерігати: ті з них, хто починає статеве життя пізніше за однолітків, скоріше за все будуть висміяні своїми більш маскулінними однокласниками. Однак для жінок в цій ситуації не передбачено навіть більш-менш прийнятного суспільством варіанту поведінки – і “ханжу”, і “шльондру” за першої ж нагоди воно з ентузіазмом засудить.

За надто ранній початок статевих стосунків та завелику кількість партнерів, або ж навпаки – за їх відсутність. Схоже, з віком ми – принаймні в мене та багатьох моїх подруг було саме так – й самі успішно засвоюємо цей стереотип та відтворюємо його стосовно себе та одна одної. З одного такого випадку і починається історія самогубства Ханни, як вона сама вважає.

Бути підлітком – дівчиною:
слатшеймінг та об’єктивація

На початку навчального року дівчина закохується в нового однокласника і їхнє перше побачення видається дуже милим, аж доки він не фотографує Ханну з неоднозначного ракурсу. Після – вихваляється цим фото перед друзями як доказом сексу, якого насправді навіть не було, і, як це часто буває в таких ситуаціях, воно потрапляє ледь не до всіх смартфонів у школі і провокує відповідні плітки.

Наступна сюжетна деталь, яка демонструє ставлення місцевих хлопців до дівчат та шкодить репутації головної героїні – список, в якому вони сортують однокласниць за привабливістю частин їхніх тіл. Наприклад, друг Ханни на ім’я Алекс вписує її туди як “найкращий зад”, а їхню спільну подругу Джесіку – як “найгірший”. Причина теж показова – робить він це, щоб помститись останній за розставання та викликати ревнощі. З чого ми розуміємо, що публічно апелювати до зовнішності дівчини – ефективний в сучасному світі спосіб їй помститися.

DwyOVRxSEaA - копия (2)

На мою думку, цей список прекрасно ілюструє, як однокласники часто стають першими чоловіками, що оречевлюють дівчат таким чином – розбираючи в своїй уяві їх тіла на частинки. Ніби конструктор лего, з якого можна легко викинути деталь, яка на твою думку туди не пасує. Я не знаю буквально жодної дівчини зі свого оточення, яка б не стикалась з подібним ставленням і в дорослому житті. І не схоже, що суспільство це якось активно засуджує.

Однак Ханну засмучує не тільки факт наявності такого списку. Неоднозначну реакцію на цей інцидент демонструє і близький їй Клей. Хлопець не розуміє, чому вона так засмучується, і щиро дивується, чому б не сприймати таке потрапляння до списку як комплімент.

– А якби дівчата зробили такий список, і вказали б тебе як “найслабіші біцепси”, тобі було б приємно?
– Дівчата, напевно, не стали б такого робити.
– Отож.

Все це: слатшеймінг, сексуальна об’єктивація, обезцінювання переживань щодо них – створюють прекрасний грунт для булінгу і в реальному житті. Не обов’язково бути Ханною, щоб у доволі ранньому віці усвідомити, як мало потрібно людям для того, щоб повісити на когось ярлик шльондри. Варто хоч трошки відійти від образу “берегині” – серед знайомих одразу знайдуться небайдужі люди, які з задоволенням засудять таку поведінку. Родичі такої дівчини, скоріш за все, бідкатимуться через репутацію сім’ї, хлопці видаватимуть вульгарні фразочки, а деякі подруги засуджуватимуть її разом з ними.

Я в підлітковому віці в цій системі координат належала саме до останніх. Якось так вийшло, що я доволі рано збагнула: варто дівчині “спалитись” на тому, що вона має забагато за мірками суспільства партнерів або ж лишилась покинутою кимось з них після того, як мала з ним інтимні стосунки – і суспільство тут же її проковтне. І не вдавиться. А тому чинити так – нерозумно.

MV5BMTU4MjQ5NDg3Ml5BMl5BanBnXkFtZTgwNzAzNTQwMjI@._V1_SX1500_CR0,0,1500,999_AL_

Це здавалось мені логічним, тому замість того, щоб задаватись питанням про ступінь справедливості такої загальноприйнятої реакції, я мала купу питань до самих цих дівчат (і деякі не найприємніші слова на їх адресу). Мені не вистачило знань, щоб подивитись на цю модель ситуації більш широко, а емпатія, яка зазвичай настільки сильна, що не дає мені спокійно жити, теж чомусь не спрацювала.

Можливо, це було наслідком декількох факторів. В моєму житті не було дорослого, який вказав би на сумнівність таких поглядів замість того, щоб множити їх. Не було і серіалу, подібного до “13-ти причин”, не було і статей, подібних до тієї, яку я зараз пишу. Або вони просто до мене не потрапляли. На жаль.

Бути підлітком – хлопцем:
токсична маскулінність

Що ж стосується погляду на ці явища з чоловічої перспективи, то такого досвіду я не маю, а мої знайомі хлопці, на жаль, не надто ділились тим, як на них вплинули стереотипи під час дорослішання. Саме тому спостерігати за розкриттям цієї теми в серіалі було не менш цікаво. І хоча і на екрані, і в житті тиск гендерних стереотипів на жінок видається мені набагато жорсткішим, ніж на чоловіків, було б неправильно вважати, що без цього шматочку загальний пазл нерівностей, дискримінацій та їх вирішень міг би бути повним.

В даному серіалі гендерні проблеми хлопців показані в основному через стереотип про “справжнього мужика”, який заохочує в них жорстокість та підштовхує проявляти її не тільки стосовно жінок, а й стосовно хлопців, які його не дотримуються. З персонажів найбільше до цього свята токсичної маскулінності не вписуються вже згадані мною Клей Дженсен та Алекс Стендел.

MV5BZmE0NjZmNzEtYzU2My00ODg4LWJmMTEtMDk2NWZmNmRmNzM3XkEyXkFqcGdeQXVyNDgwMzY4MTg@._V1_SY1000_SX1200_AL_

Один – чутливий гік, що очікувано отримує насмішки через відсутність стосунків з дівчатами, другий – трохи впевненіший в собі, але теж не надто схильний до насильства син військового, від якого отримує поради вирішувати конфлікти бійкою та дружити більше з хлопцями. Вони мало схожі на спортивних, охочих до бійок мачо, і хоча періодично Алекс таки намагається вписатись в компанію хлопців, які висміюють Ханну та інших дівчат, вони з Клеєм обидвоє регулярно отримують від них на горіхи.

І якщо в історії з сексуальною об’єктивацією ключовим моментом для мене став інцидент зі списком Алекса та його наслідками, то в репрезентації токсичної маскулінності це була сцена з випивкою. В якій більш маскулінні однокласники цих двох змушують їх на швидкість випити по пляшці дешевого пива. Один з хлопців пояснює: вибір тут простий – ти або вип’єш, або будеш побитий.

Виглядає вона як міні-модель ставлення патріархального світу до чоловіків, що мають низький ріст, або спокійний характер, або схильність до сильного співчуття – словом, що-небудь, що не пасує образу охочого до домінування мудака. Також в сюжеті я побачила не тільки жирний посил про те, що маскулінність шкодить не лише дівчатам, а і деяким хлопцям також, а і натяк: тим з них, хто не згоден зі шкідливими стереотипами, також було б непогано звертати увагу на ці явища та якось долучатись до боротьби з ними.

Репрезентація суїциду

Не дивлячись на велику кількість таких серйозних проблем, що зачіпає серіал, головною його темою залишається все ж самогубство. І ось тут, на думку багатьох глядачів та критиків, з якими я теж в чомусь згодна,  до “13-ти причин” виникає немало запитань. І найголовніше з них, що викликало, як мені здається, найбільшу дискусію, – це те, як були репрезентовані рішення Ханни позбавити себе життя та залишити після цього записи на касетах, котрі не тільки розкажуть її історію, але і нашкодять її кривдникам.

Багато хто вважає, що люди допускаються помилки, пояснюючи самогубство як прямий наслідок пережитих знущань, а тим паче як спробу споганити життя тим, хто їх вчиняв. Бо в реальності все набагато складніше  – зокрема, в більшості таких випадків свою роль відіграє наявність психологічного захворювання. В той же час, вищезазначена статистика про наявність діагностованого ментального захворювання в 90% самогубців отримала багато критики, а деякі вчені вважають, що ототожнювати самогубство з психічним захворюванням також не є вірним, адже вчинити його може і психічно здорова людина.

Всі ці дані хоч і залишають питання про ступінь свідомості прийняття такого рішення та ставлення до нього відкритим, але неоднозначності сюжету про касети, на мою думку, все одно не скасовують.

Screenshot_222

Я зустрічала доволі багато відгуків, власники яких були певні: показувати самогубство, навіть частково, як помсту – дуже і дуже погана ідея. Яка може не тільки спровокувати ще більше засудження суїциду, але і подати людям, що знаходяться в кризовому стані, не надто здоровий приклад. Особисто я не сказала б, що в серіалі вчинок Ханни показаний в першу чергу саме як свідоме бажання комусь нашкодити, а вона сама – як незріла тінейджерка, що хоче лише уваги для себе та болю для всіх інших. Але я розумію, чому в людей виникли до серіалу такі питання.

Бо насправді є одна річ, в якій усі дослідження самогубств, згадані вище, мають спільну думку: хоч досвід пережитих знущань та психічні захворювання не можна напряму пов’язувати з самогубством, але це серйозні фактори ризику, які суттєво підвищують потенційні шанси їх носія закінчити своє життя суїцидом.

І так як в серіалі мова про ці фактори в Ханни ведеться не з самого початку, а за її веселим характером це не вгадується, більша частина першого сезону дійсно може виглядати як намагання показати такий вибір свідомим, дієвим рішенням помститись людям і змусити їх нарешті прислухатись.

MV5BNzAxMTI4MzAtN2Q0Ny00MjhhLWI1YTItMzk4ODM5YzAxOTliXkEyXkFqcGdeQXVyODExNTExMTM@._V1_

Також багатьох відштовхнула деталізована сцена самогубства – вважається, що небезпечно розповідати в медіа будь-які деталі про способи вкоротити собі життя. Адже це може викликати нові випадки його повторень. Але команда серіалу правило проігнорувала, пояснивши це так: самогубство тут хотіли показати саме не як красиву трагедію, а як щось болісне, що фізично неприємно робити. З одного боку – таку мотивацію можна зрозуміти, вона навіть виглядає логічно, а з іншого – все-таки це не найбезпечніше рішення.

Тож з цією критикою я в чомусь згодна, але особисто мене все ж більше насторожили дещо інші місця в серіалі. По-перше – стиль, у якому він знятий. Поступове нагнітання подій, що призвело, за думкою Ханни її до смерті, підкріплене відповідними художніми прийомами, може сильно тиснути на психіку не тільки Клею, який слухає касети, а й глядачеві. Зі свого досвіду знаю, що дивитись серіал тим, в кого є, наприклад,  проблеми з тривожністю, потрібно дуже обережно. А дивитись його в якийсь важкий період свого життя – точно погана ідея.

No means NO

Доля Клея у першому сезоні, до речі, викликає в мене не менше тривожних запитань. За сюжетом цей дещо замкнений в собі персонаж ще до вчинку Ханни був не в дуже хорошому психологічному стані, який після трагічних подій погіршується з прослуховуванням кожної нової касети. Адже завдяки рішенню дівчини внести його в список причин її смерті він до останнього думає, що чимось серйозно їй нашкодив, і він ледь не єдиний,  кому ця думка завдає серйозного болю.

Після прослуховування своєї касети йому теж не надто легшає: хоча на записі Ханна і запевняє, що його присутність необхідна там тільки для того, щоб вона могла розповісти свою історію повністю, чутливий хлопець, що мав до неї недвозначні почуття, все одно винить себе у тому, що сталось. І навіть якщо списати це на проблеми його особистого сприйняття, а не контент на касетах, спокійно сприйняти те, в чому ж сценаристи все ж звинуватили цього персонажа, просто не видається мені можливим.

This slideshow requires JavaScript.

Коли на вечірці він нарешті наважується поцілувати дівчину, вона раптово починає плакати і просить його піти. Вона говорить це разів зо п’ять, після чого розгублений Клей таки лишає її в спокої, а згодом на касетах Ханна запитує в нього – “чому ти пішов?” Ні в кого з персонажів цей момент питань не викликає, але як на мене, показувати цю ситуацію в такому контексті не тільки нелогічно, але й небезпечно.

Правозахисні організації докладають титанічних зусиль, щоб пояснити необхідність розуміння відмови в стосунках та дотримання концепції “ні – значить ні“, але потім з’являється популярний серіал для підлітків, в якому ніби і говорять про недопустимість насильства, але в той же час головна героїня звинувачує хлопця, бо він пішов після її відмови, виконуючи її ж прохання. Are you serious?

Робота над помилками

Однак неможливо не відмітити реакцію команди, що працює над серіалом, на всю критику. Приємно, що вони не тільки старались акцентувати увагу на важливості здатності першого сезону спровокувати в суспільстві дискусію про сексуальне насильство та самогубство, дещо прикриваючись тим, що такі теми в будь-якому випадку не могли не викликати різних думок. А й виконали величезну роботу, щоб виправити якщо не всі, то принаймні велику кількість помилок в репрезентації цих проблем в серіалі.

Зокрема, зняли фільм про серіал, до створення якого долучили кваліфікованих психологів, додали попередження про сцени графічного насильства перед кожною серією, в якій вони були, та спеціальний відео дисклеймер, який транслювали перед початком другого сезону. В ньому актори серіалу попереджають про складні теми, які там показані, та просять тих, хто зазнає схожих страждань, у разі потреби звернутись за допомогою. Наприклад, на міжнародну гарячу лінію, також створену після релізу першого сезону.

Не зупинились навіть на цьому: зняли ще і серію роликів з історіями реальних людей, що переживали ті ж ситуації, що і персонажі серіалу, а також зачитували листи зі схожим змістом. Робота над помилками торкнулася і сюжету: в другому сезоні виявилось, що у Ханни була спадкова схильність до тривожності, яку можна було вилікувати. А ще цього разу детальніше та ще емоційніше показали вплив вчинку Ханни на Клея та усіх інших людей, які її любили.

MV5BYTFlOWUwMGUtYzZjZS00MTliLTg4YWEtZTkyNDg5ODE0ZDUwXkEyXkFqcGdeQXVyODExNTExMTM@._V1_

Якщо в першому сезоні глядач просто бачив, як це вплинуло на Клея та батьків Ханни одразу після її вчинку, то другий сезон представляє нам довгострокові, травмуючі його наслідки для кожного з них. Суїцид не позбавляє болю, він тільки передає його людям, які любили загиблого. Навіть якщо йому/їй здавалося, що таких немає. І за цей підсилений в другому сезоні прекрасний месседж я готова пробачити серіалу купу помилок в першому.

Замість висновку

Мені дуже хотілося знайти правильні слова для цієї статті, і відповіді на всі питання, які я сама в ній і поставила. Особливо на ті, що стосувались суїциду Ханни та його репрезентації. Але під час довгого, зокрема як раз через це, процесу написання, мені довелося визнати – іноді універсальної, єдино правильної відповіді не може дати жоден журналіст. Іноді ставити питання – це вже щось.

В той же час, я без сумнівів можу стверджувати таку річ: незалежно від того, якою була основна мотивація суїциду Ханни або будь-кого іншого, незалежно від того, як це репрезентують в серіалах – всі ми так чи інакше можемо серйозно впливати на долі одне одного. І для когось, хто знаходиться в кризовому стані, цей вплив інколи може стати фатальним.

А ще ми можемо і повинні просити про допомогу, якщо потребуємо її – після того, як хтось був жорстоким до нас, чи після того, як ми самі були жорстокі з кимось. Словом, як було гарно сказано в одному ютуб-коментарі, оригінал якого я вже ніколи не знайду , – всі ми колись були Ханною. Але і всі ми були однією з причин.

І можемо ними більше не бути.

MV5BN2E2ZTEzYjgtY2Y3OS00NjFkLTk0MWUtNTBhNDNiYzUwZTM0XkEyXkFqcGdeQXVyNjAwNTYwNDg@._V1_

Дізнатись, як підтримати проект, можна тут. Все ще збираємо кошти на домен, тому будь-яка сума буде дуже доречною ♥

Please don’t kill yourself 

Що робити, якщо виникає думка про суїцид

Surviving today