Гомофобія і християнство: що ви могли пропустити в грі «Gone Home»

«Gone Home» – це не просто квест від Fullbright Company, а також гра, що підіймає зовсім не грайливі теми. Хоч її промо-компанія і створює очікування пригодницького горору, насправді в ній задіяно набагато більше гострих соціальних тем, ніж зазвичай очікується від цього жанру та від відеоігор взагалі.

Gone_Home
«Gone Home» – це квест від першої особи, який Fullbright Company презентувала світові влітку 2013 року

Під час проходження Gone Home гравця не залишає відчуття, ніби щосекунди на нього може вистрибнути вампір або перевертень. Саме таку характеристику цієї гри можна зустріти ледь не у всіх її доступних описах.

Частково вона правдива, адже нотки містичності там дійсно присутні. Але як би ви вирішили самостійно вдатись до її проходження, то насправді не зустріли б серед персонажів нікого надприродного.

Сюжет Gone Home наочно демонструє, що цей світ не потребує справжніх перевертнів, щоб бути дійсно жахаючим місцем. Всі монстри вже тут.

Зав’язка історії

Сюжет розпочинається з програвання голосового повідомлення, на якому дівчина на ім’я Кейт піднесено повідомляє матері про своє повернення після довгої подорожі Європою. І додає, що зустрічати її не потрібно – мовляв, повернеться пізно, до того ж, багажу в неї небагато.

Але ніхто і не збирається її зустрічати.

На вхідних дверях цілком обжитого, але непристойно пустоючого будинку, Кейт знаходить зав’язку історії у вигляді тривожної записки від молодшої сестри. В ній Саманта просить вибачення в Кейт за свою відсутність та обіцяє, що одного дня вони обов’язково зустрінуться знову.

Таким чином ми разом з Кейт починаємо досліджувати будинок її сім’ї, щоб зрозуміти, які події призвели до втечі неповнолітньої сестри з дому.

Варто зазначити: незважаючи на те, що центральним оповідачем історії та її провідним персонажем нам представляють Сем, за фактом ця роль належить не їй. Головним героєм цієї гри, на мій погляд, є саме дім родини.

gone_home__fan_art__by_anagram_daine-d6z069p
Незважаючи на те, що провідним персонажем Gone Home нам представляють Сем, головним героєм цієї гри насправді є дім її сім’ї

Як і в реальному житті, тут оселя персонажів є фактично живим відбитком своїх хазяїв. Різні та суперечливі, їхні життєві шляхи переплітаються одне з одним в кімнатах цього будинку, оживають в залишених записках, недочитаних книгах, захованих листах та в тисячах інших дрібниць.

Так нам починають відкриватись подробиці про сім’ю Грінбраяр, їх спільний побут та відносини між ними. Проте дім розповідає про його мешканців набагато чесніше та відвертіше, ніж це зробили б вони самі.                

Тому через ідеальну картинку щасливої набожної сім’ї успішного митця та зразкової працівниці сфери охорони природи поступово проступає реальна картина їхніх проблем, цінностей, та справжнього ставлення до своїх дочок.

Гомосексуальність VS релігія

Так, на початку сюжету батько сімейства Террі Грінбраяр постає перед нами у ролі успішного письменника, який нещодавно отримав в спадок великий будинок та одразу ж перевіз туди свою сім’ю. Та після того, як успішний реліз його першої книги змінюється абсолютним провалом другої, назвати його надійним чоловіком та батьком стає доволі важко.

Принижений своєю невдачею, він змушений вдатися до простішої роботи. З часом ці почуття знаходять вихід в його депресивних настроях, пристрасті до алкоголю та скандалах з роботодавцями.

Його дружина, навпаки, переживає стрімкий підйом по кар’єрній драбині. Однак роки шлюбу віддаляють їх з чоловіком одне від одного, а його невдачі та алкоголізм геть не допомагають покращити цю ситуацію.

Інша справа – новий колега, який тимчасово, а пізніше – постійно (не без її допомоги) влаштовується працювати разом з нею. Очевидно, що на фоні домашніх проблем з чоловіком новий знайомий виглядає для жінки набагато цікавішою особистістю. А як можна здогадатись з офіційних та особистих листів, поступово їх відносини стають зовсім не робочими.

Та складні відносини в цій сім’ї є не тільки між Грінбраярами-старшими. Виявляється, що за відсутності Кейт спілкування між Сем та обома її батьками ставало все більш напруженими та навіть ворожим. Не врятували ситуації навіть довірливі відносини Сем з батьком, від якого вона успадкувала характер та письменницькі здібності.

8
Причиною головного конфлікту між Грінбраярами та їхньою дочкою являється її нетрадиційна сексуальна орієнтація

Причиною головного конфлікту, що призвів до таких наслідків, є нетрадиційна сексуальна орієнтація Сем. Гомосексуальність дочки Грінбраярів, що поступово стає очевидною для всіх, зовсім не вписується в картину світу її батьків. А християнською спільнотою, до якої вони належать, взагалі трактується як серйозний гріх.

Однак коли питання дотримання правил християнства стосується їх самих, раптово виявляється, що ці правила можуть бути дуже гнучкими. Адже про те, що їх власні пияцтво та зрада – ненайдостойніші християнства заняття, Грінбраяри, очевидно, стараються не замислюватись.

Тобто для когось гетеросексуальна подружня зрада, яка є усвідомленим вибором  – не такий вже й серйозний гріх. А ось гомосексуальна орієнтація, (яку, до того ж, неможливо обрати – як і будь-яку іншу – прим. авт.)  – це недопустимий злочин, “виправлення” якого  заслуговує навіть того, щоб піддати свою дитину коригувальному зґвалтуванню.

Про можливі наміри батьків Саманти вдатись до такого способу її “лікування” свідчить знайдена в їх речах записка з датою показу телепрограми про табір, що спеціалізується на “виправленні” гомосексуальності. Знаючи контекст загального сюжету, можна зробити висновок, що персонажі вивчали інформацію про подібні заклади зовсім не з простої цікавості.

Безымянный
Напис на вирізці з телепрограми: “журналісти відвідують табір, де спеціалісти допомагають підліткам долати девіантну поведінку та гомосексуальність”

“Коригувальні” зґвалтування: крайній прояв гомофобії

Коригувальні зґвалтування застосовують до жінок нетрадиційної орієнтації з метою “вилікувати” їх проти їх же волі. Тобто через примусовий статевий акт схилити їх до прийнятного в патріархальному соціумі сексуального потягу до представників протилежної статі.

Інколи таке “покарання” жінки отримують прямо на вулиці. Але також для коригувальних зґвалтувань облаштовують певну закриту територію накшталт таборів – саме таких, який згадується у Gone Home. Жінки, що опиняються в подібних закритих закладах з волі власних родичів, утримуються в атмосфері ненависті до гомосексуальності, зазнають фізичних тортур (окрім безпосередньо зґвалтувань), а також жорсткого психологічного тиску.

Подібні знущання над гомосексуальними людьми зазвичай тісно пов’язані з релігією і виправдовуються гомофобами як дії, що необхідні для спасіння людини та вимолення прощення в Господа за вчинений гріх. Яскравим представником таких закладів є Еквадорська “реабілітаційна”  установа, “лікування” в якій фотографка Паола Передес відтворила у фото-проекті “Until You Change” (“Доки ти не змінишся”).

Безымянный
Фотографка Паола Передес проникла до еквадорського табору, де “лікують” гомосексуальність, щоб відтворити побачене у соціальному фото-проекті

Коригувальні зґвалтування є розповсюдженим явищем в багатьох країнах світу, серед яких окрім “відсталих” Еквадору, ПАР та Зімбабаве, також “прогресивні” США і Великобританія. Жахаюча тенденція не обійшла стороною і колишню територію СРСР – тут випадки коригувальних зґвалтувань були зафіксовані в Киргистані.

І хоча правозахисники ідентифікують такі інценденти як злочини з мотивів ненависті, в більшості країн вони не документуються та не розслідуються належним чином.

Відеоігри як важливий соціальний важіль

Отож існування Gone Home доводить, що відеоігри можуть піднімати важливі, гострі та актуальні соціальні теми, на які нам всім варто б звернути увагу. Їх сюжет може будуватись не тільки навколо індивідуальності протагоніста, а й використовувати складні внутрішньо сімейні відносини як самостійну та провідну тему для сюжету.

Всупереч упередженій думці більшості суспільства індустрія комп’ютерних ігор може породжувати не тільки розваги заради розваг, а й серйозні повчальні історії, що мають конкретний соціальний посил. Що в черговий раз доводить потужний та вагомий вплив поп-культури на суспільство.

Fin
текст та скріншоти – femline; ілюстрації – pinterest; сторінка проекту “until you change” – paolaparedes 

Сподобалась стаття? Вподобайте сторінки проекту на Facebook та у Twitter!